Трикотажне в’язання гачком і спицями — покрокові майстер-класи з виготовлення корзинки, сумки, килимка з трикотажної пряжі

Сучасне рукоділля залишається на піку популярності, незважаючи на розмаїття електронних «розваг». Особливе місце займає трикотажне в’язання, що передбачає роботу з м’якою пряжею за допомогою спиць або гачків.

Як і вовняні та синтетичні волокна, трикотаж скручується в клубки для зручності. Сам матеріал цінується майстрами за низку позитивних властивостей — наприклад, приємну на дотик тканину, гарні тактильні характеристики, легку розтяжність, широкий вибір кольорів та інше.

Особливості підбору пряжі

Види тканини

Різні типи пряжі умовно поділяють на первинні та вторинні. До першої категорії належать власне нитки з вихідного матеріалу (де дефекти виключені). Друга категорія містить залишки шматків тканини.

Інша класифікація ґрунтується на характеристиках в’язання — мотки діляться на лицьові та виворітні. Перші вважаються якісним варіантом, єдиним їхнім мінусом є знижена еластичність. Другі легше розтягуються, але при цьому страждає щільність полотна.

Що краще обрати новачкам

Вибір серед цих категорій не завжди очевидний: досвідчені майстри можуть працювати з будь-яким варіантом без особливих труднощів. А ось для тих, хто вперше взяв у руки спиці або гачок, ідеально підійде виворітний трикотаж.

Покрив легко тягнеться, а прийоми в’язання спрощені до максимуму завдяки гнучкості матеріалу. У результаті виходять м’які та зручні вироби, одяг, сувеніри.

Ще один «плюс» полягає в багатій палітрі: любителі певних кольорів зможуть підібрати оптимальні варіанти відповідно до власних уподобань.

Як вести розрахунок петель

Цей параметр значною мірою залежить від того, скільки пряжі знадобиться для створення конкретного виробу. Є кілька важливих правил:

• Товсті нитки дозволяють економити пряжу.
• Якщо планується робота з візерунками, варто передбачати додаткову кількість ниток.
• Чим слабкіші характеристики скрутки, тим економніше витрачається матеріал.
• Чим товстіші інструменти (спиці або гачок), тим менше витрата пряжі.

На початковому етапі за основу можна брати окремі вироби з тематичних журналів. Зразки супроводжуються інструкціями та заздалегідь виконаними розрахунками. Робота з нуля передбачає самостійне виконання всіх операцій.

Спочатку зразок потрібно випрати й висушити, а потім пропрасувати праскою перед основними розрахунками таких параметрів:

• Загальна вага ниток (допоможуть кухонні ваги).
• Площа готового виробу.
• Розрахунок петель: перемножте зазначені характеристики та поділіть на площу зразка — так визначається необхідна кількість петель.

Ряд базових прийомів, корисних для роботи з трикотажем

Трикотажне в’язання можна образно уявити як цілу «науку», подібно до класичної роботи з вовняними або синтетичними мотками пряжі.

Звісно, вироби не завжди можна створити за допомогою одного-єдиного прийому.

Для людей, захоплених рукоділлям, важливо розуміти низку ключових понять, які значно спрощують подальший процес виготовлення м’яких виробів. Нижче наведено короткі пояснення кожного з цих термінів.

Початкова петля

Найважливіший прийом у будь-якій конструкції з трикотажу. Саме від неї залежить остаточний вигляд задуманої вироби.

Обраний інструмент (спиця або гачок) розташовується за ниткою, яка потім обводиться навколо пряжі. Через утворену петлю інструмент протягується.

Залишається лише затягнути деталь. В результаті утворюється гарний елемент.

Повітряна петелька

Наступний «постулат» рукоділля часто позначається у схемах скороченням «ВП». За основу береться петелька, через яку протягується підготовлена нитка. Потім нитка захоплюється гачком або спицею.

Важливою «фішкою» повітряної петельки вважається ритмічність дій під час її формування. У результаті виходить симетрична конструкція.

Напівстовпчик

У цього прийому є дві абревіатури: «НС» і «СС». Перша походить від терміна «петелька зі з’єднанням». Що стосується схем, то напівстовпчики позначаються літерою «Т».

Під час роботи з пряжею майстер вибирає одну петельку, сформовану на попередньому ряду. Після цього через неї протягується нитка, яку захоплюють спицею або гачком.

Стовпчик із накидом

Ще один простий елемент будь-якої в’язаної конструкції, коротко відомий як ССН. Насправді кількість накидок суттєвої різниці не має.

Дія зводиться до того, що майстру потрібно зафіксувати нитку на наявному полотні, а потім витягнути нову петельку. Сам термін «накид» означає перетворення однієї петельки на дві. Після цього витягнутий сегмент обробляється, і пров’язуються ще дві петельки.

Якщо мова йде про створення стовпчиків з кількома накидами, майстру варто дотримуватися наведеної вище аналогії. Потрібну кількість накидок визначають, виходячи з числа перекреслених літер «Т», зазначених на схемі для окремих рядів виробу.

Стовпчик без накиду

Цей прийом позначають абревіатурою СНБ або СБН і часто називають «низьким стовпчиком». Суть техніки полягає в тому, що пряжу протягують через петлю попереднього ряду, формуючи щільне й рівне полотно.

Як і в попередньому випадку, в результаті повинні утворитися дві петельки — майстру залишається протягнути через них нитку. Про наявність СБН можна впевнитися, звернувши увагу на «плюси» всередині схеми.

Чарівна петля

Під цим поняттям ховається популярний прийом, характерний для японської техніки в’язання «Амігурумі». За формою він нагадує кільце, на схемах позначається як «КА».

Саме через нього утворюється початкова петелька. Місця перехрещення нитки фіксують пальцями. Наступний крок – вивести потрібну кількість петель, після чого їх стягують. Останній «штрих» – петелька, яка дозволяє з’єднати готове коло.

«Чарівне кільце» найчастіше використовується при роботі з трикотажними килимами.

Прибавляння

Цей прийом полягає у створенні однієї петельки, яка потім використовується як основа для формування двох наступних. Кількість прибавок у ряду залежить від того, скільки разів цей елемент застосовується в конкретному ряді. За допомогою цього прийому можна збільшувати розмір м’яких іграшок, практичних виробів або одягу.

Як випливає з назви, прибавляння (скор. «ПБ») найзручніше виконувати товстими спицями або гачком. Завдяки цьому прийому з трикотажу можна створювати красиві сукні, подушки або пуфи.

Убавлення

Цей прийом скорочується як «УБ». Інструмент вводять у основу петлі, після чого протягують через неї пряжу. Так само виконують ці дії для інших петель ряду.

У результаті виходять 3 петельки, які потім пров’язуються в єдину систему. На схемах цей крок позначається як «пропуск» петельки — він допомагає зменшити розміри виробу.

Приклади для в’язання спицями

Трикотажне в’язання передбачає роботу з пряжею, що на 100 % складається з бавовни. Саме спиці вважаються найпопулярнішим видом інструментів, коли йдеться про рукоділля без зайвої витрати часу.

Вони підходять для декоративного оформлення виробів (особливо коли йдеться про опрацювання дрібних ділянок тканини). Приклади наведені нижче.

Оригінальне пончо

З Американського континенту цей предмет гардероба поступово «розповсюдився» по всьому світу. Дівчатам сподобається оригінальне виконання м’якого одягу, виготовленого з трикотажної пряжі.

Порядок роботи умовно ділиться на такі етапи:

1. Формування основної площі. Роботу виконують стовпчиками з накидом від ланцюжка, що містить 37 повітряних петель. Спочатку в’яжуть перші чотири ряди в прямому та зворотному напрямку. Починаючи з п’ятого ряду, процес ведеться по колу, при цьому завершення кожного елемента робиться складною дугою. В результаті полотно повинно мати довжину 50 см від середньої лінії спинки.

2. Робота з горловиною та розрізом для застібки. Тут корисно застосувати візерунок “рачий крок”.

3. Нижня частина пончо. Виконуються китички.

4. Формування шапочки. Використовуються стовпчики з накидом (ССН). Висота шапочки має досягати 13 см.

Одяг для ляльок

Маленькі модниці завжди радіють можливості погратися з ляльками. Найцікавіший часпропровід забезпечується, якщо «пластикові створіння» одягнені в оригінальний одяг, зв’язаний із трикотажних ниток.

На відміну від «дорослих» виробів, процес значно спрощується завдяки компактності предметів. Інструкція на прикладі кофточки для «пластикового малюка» виглядає так:

1. Набрати 89 петель, після чого три рази пров’язати візерунок «путанка».
2. Додати петельку для ґудзика на наступному рівні. Подібну роботу повторити через інтервали 2–3 сантиметри.
3. Коли висота кофточки досягне 7 см, виконати пройму: сформувати 25 петель, закрити 4, потім зробити ще 41 петлю (закрити ще 4) і завершити останніми 20 петлями.
4. Так само організувати зону спинки (загальна висота повинна становити 13,5 см).
5. Закрити центральні 15 петель, дов’язати ліву та праву частини виробу.
6. Пров’язати симетричні полички для горловини.
7. Рукава виконати аналогічно початковому кроці.

Красивий палантин

Під цим словом модельєри зазвичай розуміють класичну накидку, яка підкреслює жіночність образу. Палантин значно більший за шарф і має прямокутну форму. Що стосується трикотажних ниток, вони чудово підходять для створення унікальних моделей для теплої пори року.

Короткий процес полягає у роботі з прямокутним полотном — його можна виконати суцільним або ажурним (в допомогу — мереживні орнаменти). Декоративні деталі додаються за бажанням.

Трикотажне в’язання гачком

Трикотажне в’язання можна виконувати і за допомогою гачка. Новачкам, проте, радять використовувати тільки великі розміри інструментів.

Корзинка з дерев’яним дном

Практичний сувенір чудово підійде для зберігання дрібних побутових речей. Звичайно, при виготовленні можна застосовувати різні підходи: кріплення дна до стінок, загинання єдиного полотна, кругла або прямокутна форма тощо.

Після в’язання обраним узором фінішні петельки закриваються. Що стосується дерев’яного дна, то невеликий і тонкий фрагмент фанери можна приклеїти за допомогою ПВА (неважливо, всередині чи зовні).

Жіноча сумочка

Наступна інструкція передбачає роботу з гачком № 4. Етапи створення трикотажного виробу такі:

1. В’язання кіл по спіралі. Краще працювати за принципом амигурумі. Оптимальний діаметр виробів — 20 см. Готові елементи після завершення можна пропрасувати праскою.

2. Збірка елементів. Необхідно зробити два трикотажні кола та одне фетрове. Їх пришивають один до одного по краях.

3. Остаточна збірка. У зоні дна створюється ланцюжок повітряних петель — їхня кількість дорівнює числу стовпчиків у останньому колі ряду. Не забуваємо про центральний отвір для вмісту. Далі в’яжеться “ручка” сумочки та приєднується до основної конструкції.

4. За бажанням. Можна пришити механізм «блискавка».

Пінетки для новонароджених

Ніжна дитяча шкіра потребує особливого захисту. Вручну виготовлені пінетки з трикотажу — чудовий спосіб зберегти шкіру малюка здоровою. Коротко про основні кроки:

1. Формування першої м’якої підошви. На неї піде всього 3 ряди з поступовим додаванням петель (30, 41, 52).
2. Створення основи. Після завершення першого ряду виріб перевертається, потім в’яжеться другий фрагмент.
3. В’язання лівої та правої лямочок, залишаючи місця для ґудзиків.
4. Декоративна обв’язка.
5. Укріплення підошви, додаючи другий елемент.

У результаті виходять непогані трикотажні «сандалі» для новонароджених.

Звичайний круглий килимок

Класична «прикраса» для підлоги не потребує значних зусиль. Для роботи можна використовувати гачок № 8 або № 10. Початковий крок – створення двох повітряних петель. У другу з них пров’язується 6 стовпчиків без накиду. Останній елемент першого ряду не з’єднується. Аналогічно формуються наступні ряди виробу.

Під час в’язання варто дотримуватися важливої рекомендації: повітряні петлі мають бути вільними — інакше полотно стягнеться у багатьох місцях.

За допомогою трикотажного в’язання майстри створюють унікальні предмети, сувеніри або одяг.

Консистенція матеріалу повністю складається з бавовни: результат тішить перехожих яскравими кольорами, а також приємний на дотик. Він добре розтягується, що значно підвищує комфорт під час в’язання рядів та петель.

Гардероб для ляльок, стильні сумочки, кардигани, кофточки — це лише «вершина айсберга» для тих, хто оволодів базовими прийомами трикотажного мистецтва.

Фото в’язання гачком із трикотажної пряжі

111111111