Ажурне в’язання спицями та гачком — майстер-класи для початківців і схеми з описом ажурного в’язання

Рукоділля XXI століття славиться безліччю технік. Наприклад, під час створення жіночого одягу найчастіше використовують прийоми ажурного в’язання. Результати такої роботи — це не лише практичні елементи гардероба, а й гарні, витончені прикраси.

Звісно, за основу варто брати різні типи візерунків, щоб отримувати оригінальні вироби. Особливості виготовлення та приклади орнаментів подано далі.

Особливості схем

Як і в багатьох інших видах роботи з пряжею, ажурна техніка теж потребує дотримання заздалегідь продуманих схем. Поєднання лицьових і виворітних петель, а також розташування стовпчиків (з накидом чи без) дають змогу створювати оригінальні орнаменти.

Звісно, полотно набуває характерних прорізів — саме звідси й походить «ажурний» характер виробу. Для початківців і досвідчених майстринь знайдуться чудові варіації таких узорів. Перша категорія відрізняється простотою виконання.

Прості схеми в’язання для початківців

Говорячи про простоту виконання, важливо навчитися техніці створення накидок. Саме ці елементи є своєрідним «ключем» до формування ажурного візерунка.

Суворих вимог до щільності пряжі не існує. За основу можна брати м’які нитки — наприклад, бавовняні, лляні, з натуральної вовни або синтетичні.

Зазвичай схематичні інструкції розраховуються з урахуванням товщини пряжі: у більшості випадків тонкі нитки поєднуються з товстішими. Конкретні зразки орнаментів подано нижче.

Хвіст павича

Перший варіант вражає своєю красою, незалежно від того, для якого елемента гардероба його використовують. В’язати цей узор можна як в одному кольорі, так і поєднуючи різні відтінки.

Інструкція за класичним методом виглядає так:

1. Набрати кількість петель, кратну числу 18 (разом із двома кромковими).
2. Перший ряд пров’язати лицьовими петлями, наступний — виворітними.
3. Третій ряд виконати за схемою: 2 лицьові (тричі), 1 лицьова для накиду, потім два напівстовпчики — тричі.
4. Четвертий ряд пров’язати так само, як і другий

Усі ці кроки повторюються, доки виріб не досягне потрібної довжини.

Великий візерунок

Оптимальною пряжею для цього варіанта стануть товсті нитки. Такий вибір зумовлений популярністю подібних елементів у в’язаних виробах.

Для великого візерунка використовується 22 ряди, деякі з яких містять повтори. Коротко про основні етапи:

• Другий із цих фрагментів виконується з кількістю петель, кратною двом. За тим самим принципом пров’язується і останній.
• Інші ряди передбачають чергування лицьових і виворітних ділянок.
• Петлі знімаються на додаткові спиці лише у третьому ряду.

Ефектна кайма

Ажурне в’язання виробів за цим орнаментом дає напрочуд привабливі результати. Наприклад, таким способом можна створити оздоблення для нижньої частини повсякденного одягу (у зоні рукавів або подолу), а також прикрасити палантини, шарфи, пледи чи скатертини.

Для закріплення узору виконання орнаменту слід починати з характерних «доріжок». Лицьові та виворітні петлі поєднуються між собою, наче клітинки на шаховій дошці. Вони розташовуються між стовпчиками, що утворюють смуги.

Колосок

Назва цього візерунка походить від його схожості з колосками пшениці. Що ж до пряжі, то для такого оздоблення підійдуть однотонні або меланжеві нитки. За допомогою «колосків» майстрині прикрашають жіночі елементи гардероба — светри, пуловери чи жакети.

Візерунок має форму трикутника: виворітні петельки «затиснуті» між фігурами, утвореними лицьовими фрагментами та стовпчиками з накидом. У результаті виходить орнамент, що розходиться між раппортами.

Листочки

Ще один оригінальний варіант для ручного виготовлення речей. Багато способів оздоблення потребують лише елементарних навичок роботи зі спицями — і нічого більше.

Наприклад, так звані «казкові» листочки утворюються методом виконання «стрілочок» протягом перших 19 рядів при горизонтальному раппорті у 28 петель. «Стовбури» стрілочок виконуються стовпчиками з накидом, а трикутні «вказівники» — лицьовими петлями.

Японський стиль

Найоригінальніший спосіб порівняно з попередніми прикладами. Японський різновид рукоділля відрізняється великою кількістю фігур, через що рівень складності виконання значно зростає. Втім, під час створення таких «штрихів» застосовуються ті самі прийоми роботи зі спицями.

Один із візерунків, що походить із Країни вранішнього Сонця, можна назвати переплетенням ромбів із повітряними петельками — завдяки цьому в’язаний одяг набуває відтінку легкості й витонченості.

Рапорт узору складається з 26 петель, а для висоти достатньо 52 рядів. Основна особливість полягає в тому, що майстриня має враховувати петельки до та після виконання потрібного рапорту. Серед численних варіантів можна виділити поєднання ромбів і «шишечок» — такий орнамент чудово підходить як для оздоблення всієї поверхні виробу, так і для оформлення його країв.

Одяг для жінок: майстер-класи з в’язання спицями

Жіночий гардероб найбільш «чутливий» до ажурного в’язання. Звісно, таким методом зазвичай створюють літні речі: завдяки численним декоративним отворам одяг отримує чудову «вентиляцію». Проте зовсім не обов’язково прикрашати ажуром усе полотно — іноді достатньо візерунків на рукавах чи в зоні талії, щоб виріб залишався теплим у прохолодну пору року — навесні або восени.

Універсальна порада щодо в’язання жіночого одягу в ажурних техніках така: спочатку слід виготовити зразок. Завдяки цьому майстриня зможе виконувати роботу без помилок на кожному етапі. Крім того, за допомогою такого «тесту» легко визначити розмір готового виробу.

Тематика візерунків не має меж — у результаті можна створити унікальні зразки кардиганів, джемперів, светрів та інших варіацій жіночого верхнього одягу.

Літня ажурна кофта

Перший варіант найкраще вдається з натуральної пряжі з вовни австралійських овець (мериносів). Оптимальні інструменти — кругові та прямі спиці. Процес виготовлення поділяється на такі етапи:

1. Спинка. Спочатку пров’язуються 6 рядів платочною в’язкою — це нижня планка виробу. Далі виконується ажурний узор на висоту приблизно 36–40 см (залежно від потрібного розміру). Після цього формуються пройми: на початку двох рядів закривається кілька петель, далі виконуються поступові убавки полотна. Висоту продовжують до досягнення 55–61 см.

2. Передня частина. Виконується так само, як і спинка. Пройми формуються аналогічно, з таким самим розрахунком убавок.

3. Збірка. У зоні плечей петлі з’єднуються (їх кількість має бути кратною трьом). Після цього деталі закриваються — зручно користуватися виворітним способом.

4. Рукави. Обраний ажурний узор в’яжеться до бажаної довжини згідно з рапортом. Готові рукави пришиваються до основного полотна кофти.

   

Легкий джемпер

Цей елемент жіночого гардероба вирізняється особливим комфортом під час носіння — він приємний на дотик і м’яко прилягає до тіла. Звісно, колірні поєднання можна обирати на власний смак, відповідно до бажань майбутньої власниці.

Алгоритм роботи такий:

1. Спинка. Наберіть потрібну кількість петель на спиці, потім пров’яжіть 41–46 см полотна, використовуючи ажурний візерунок на власний смак. Далі петлі поступово заокруглюються по внутрішньому краю, після чого продовжуйте в’язання до лінії плечей.
2. Передня частина. Виконується аналогічно спинці, з урахуванням бажаної форми та посадки виробу.
3. Рукави. Наберіть меншу кількість петель, ніж для спинки. Для формування скосів виконуйте додавання петель у кожному шостому ряду. Після досягнення потрібної довжини закрийте петлі.
4. Завершальне складання. У зоні плечей виконуються шви. Кругові спиці використовуються для оформлення трьох рядів виворітною гладдю. Потім петлі закриваються як лицьові. Наостанок пришийте рукави до основного полотна.

Гарний кардиган

Жіночий одяг цього типу можна легко створити власноруч, використовуючи меланжеву пряжу. Етапи виготовлення подібні до попередніх прикладів.

Для зразка, розрахованого на повніших жінок, слід виконати такі кроки:

1. Спинка – сформувати ланцюжок із 100 петель, після чого зв’язати полотно обраним ажурним узором. Після перших 44 рядів важливо пропустити півтора раппорта петель з обох боків спинки. Кількість таких повторів потім збільшується до 5 для кожного рукава.
2. Ліва поличка – після формування рядів зробити повтор раппорта 5 разів. Далі виконуються пропуски для оформлення горловини кардигана разом із плечовим скосом.
3. Права поличка – виконується аналогічно лівій, але у дзеркальному відображенні.
4. Рукави – зв’язати полотно з прибавками, після завершення деталей пропустити раппорт за схемою.
5. Остаточне складання – обв’язати зони плечей, виконати шви та приєднати рукави.
6. Останній крок – пришити гудзики до готового кардигана.

Модний жилет

Один із небагатьох елементів гардероба, що перейшли від чоловіків до жінок. Ажурне в’язання вважається універсальним способом надати майбутньому виробу оригінальності.

Під час в’язання можна дотримуватися таких рекомендацій:

• Якщо жилет планується для літнього носіння, оптимальним орнаментом вважається довільний великий візерунок.
• Довжина в значній мірі залежить від уподобань власниці (до талії або до колін).
• За бажанням до готового жилета можна додати пояс.
• Полотно зазвичай роблять без рукавів. Але і тут є винятки: наприклад, при ручному виготовленні допускається опущена зона плечей, яка за потреби може доходити до рівня ліктів.
• Експерименти вітаються при ажурній роботі спицями. Наприклад, задню частину можна зробити довшою за передню або застосувати аналогічний підхід для окремих боків.
• Зона вирізу у класичному варіанті передбачає форму літери V. Звісно, його також можна робити заокругленим або максимально схожим на комір.
• Вільний крій пряжі бажаний, якщо мова йде про приталені варіанти жилетів.

Жіночі шкарпетки з візерунком

Навіть такі «дрібниці» повсякденного гардероба можна прикрашати оригінальним орнаментом. Проте специфіка його застосування обмежується верхньою частиною виробу. Якщо зробити великий візерунок по всій площі шкарпетки (включно з п’ятою), неминучі розриви тканини або її розтягування.

Результат – втрата міцності та початкової форми (особливо після кількох прань).

Під час в’язання застосовується аналогічний спосіб, характерний для багатьох інших типів шкарпеток. Обов’язковими етапами є: формування резинки, основної частини, зони п’яти, а також продовження візерунка до зони носка. Після завершення роботи лицьові та виворітні петлі закриваються.

Фантазія під час створення шкарпеток не обмежується лише візерунками чи колірною гамою. За бажанням майстра можна поєднувати кілька узорів або кольорів.

В’язаний спицями шарф

Ажурне плетіння для такого аксесуара не позбавляє тканину захисних властивостей. Простими словами, виріб підходить для носіння як влітку, так і взимку:

• Метод в’язання аналогічний тому, що використовується для створення спинки в попередніх прикладах кардиганів або жилетів. Єдина відмінність – формування довгої смуги тканини (наприклад, 1 метр зазвичай достатньо).
• За основу береться один ажурний візерунок або кілька (у другому випадку їх рекомендується поєднувати у рівних відрізках для створення оригінального виробу).

Светр з ажурним візерунком

Наступний варіант вважається «утепленим побратимом» легкої кофточки або кардигана. Сезонна придатність багато в чому залежить від ступеня «вентиляції» тканини. Якщо площа светра рясніє декоративними отворами, готовий виріб підходить для відносно прохолодних літніх днів. Якщо ж ажурні «прикраси» не розташовані в зоні грудей, готовий светр добре зберігає тепло восени чи навесні.

Методи ручного виготовлення базуються на формуванні вже знайомих частин одягу – спинки, передньої частини, рукавів (їх бажано робити якнайдовшими), горловини.

Шапочка

Початкове призначення такого елемента гардероба – захищати голову від впливу зимових морозів. На відміну від поширеної думки, правильне розміщення ажурних композицій зовсім не призводить до значної втрати тепла.

Блузка великого розміру

Ажурне в’язання у цьому випадку аналогічне методам, що застосовуються для створення светрів, жилетів та інших виробів. Єдина відмінність – використання м’якої та тонкої пряжі, адже блузки відомі як легкий варіант жіночого одягу. Наприклад, за основу можна брати трикотажні нитки яскравих кольорів, а раппорт узору виконувати відповідно до обраного малюнка.

Техніка в’язання спицями туніки

Останній приклад виконання ажурних виробів базується на елементі гардероба з багатою історією. Туніка відома вже тисячі років: її носили як чоловіки, так і жінки античного світу.

Сучасні варіації відомі як виключно жіночий тип гардероба. При ручному в’язанні застосовуються методи, характерні для светрів і кардиганів. Задня частина виконується суцільним полотном за обраною технікою, а передня прикрашається будь-яким довільним варіантом ажурного візерунка.

Звісно, довжина готового виробу значно більша, ніж у типової футболки чи топа, тому майстру доводиться виконувати більше рядів.

Таблиця розмірів: на що звертати увагу

Коли йдеться про ручне в’язання різних типів одягу, результат чутливий до «підгонки» під розмір. З цього випливають кілька особливостей:

• Якщо потрібно виконати одяг великого розміру (наприклад, для повних або високих людей), кількість рядів при в’язанні збільшується, а раппорт петель значно розширюється.
• Кількість петель у кожному ряду визначається виходячи з пропорцій під час розрахунку розмірів.
• Формовані частини слід періодично вимірювати лінійкою та приміряти.

Європейські розміри

Американські розміри (US)

Українські розміри

Ажурні візерунки слугують відмінним способом прикрашання жіночого одягу, зв’язаного власноруч. За основу можна брати як спрощені малюнки, так і комбінації орнаментів для різних частин виробу.

Фото красивого ажурного в’язання